Формування стратегічної компетенції в учнів середніх класів

 Спрямованість навчання рідної мови вимагає певної перебудови навчального процесу. Цей процес передбачає вдосконалення організаційно-контрольних, загальнопізнавальних, творчих та естетико-етичних умінь і навичок на основі врахування загальнодидактичних та спеціальних принципів, що забезпечить безперервне формування стратегічної компетенції в учнів. Лінгводидактичні категорії (принципи, методи і прийоми навчання) є основою формування цих умінь.

Необхідно створювати такі умови на уроці, які б сприяли бажанню дітей до розумової діяльності, виконанню вправ та завдань різних видів. Навчальний матеріал і цільові настанови необхідно добирати з урахуванням ціннісних орієнтацій учнів. Велике значення для розвитку стратегічних умінь має організація і проведення мовних кампаній: гуртків, зборів, вечорів тощо [11,84].

Для розвитку стратегічних умінь учитель повинен стимулювати творчість учнів, використовувати інтерактивні методи на уроках, проводити нестандартні заняття, організовувати дослідницьку роботу учнів, яка допомагає школяреві побачити проблему, знайти шляхи її подолання, генерувати ідеї, планувати та організовувати свою діяльність тощо.

Більшість учнів середніх шкіл виявляють низький рівень стратегічної культури та невміння спілкуватися у різних життєвих ситуаціях. Знаючи лінгвістичну теорію, діти не набувають комунікативних умінь і практичне володіння мови зводиться до примітивного повсякденного спілкування чи повної відмови від нього через використання російської мови або суржику. Потрібно змінити ситуацію так, щоб практична спрямованість навчання рідної мови забезпечила формування стратегічної особистості - людини, яка вільно і легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якість свого мовлення .

Тому вчителю необхідно ознайомити школярів із закономірностями неконфліктного, індивідуального й суспільного поступу, що безпосередньо залежать від діяльності кожного громадянина. Цим самим забезпечуємо необхідну мотивацію їхньої пізнавальної діяльності. Вивчення будь-якого модуля, або логічно завершеної частини навчального матеріалу, має починатися із визначення вчителем пізнавальної мети, основних етапів її досягнення, а також з ознайомлення учнів із критеріями за якими оцінюватимуться їхні навчальні досягнення, аби вони знали, задля чого опановуватимуть навчальний матеріал, який характер і який обсяг роботи їх очікуватиме, а також, на що вони можуть розраховувати під час підведення підсумків вивчення теми. Поступово учні, виконуючи завдання вчителя, вчаться самостійно з'ясовувати освітню роль наступних розділів чи підрозділів курсу української мови, а також основні процедури і характер процесу їх вивчення, тобто оволодівають вміннями усвідомлювати мету й мотив власної пізнавальної, а згодом і життєтворчої діяльності, планувати діяльність, розподіляючи її на етапи, оцінювати проміжні й кінцеві її результати, а також робити відповідні корективи, де це можливо. Таким чином процес пізнання стає цілеспрямованим, свідомим і керованим, що позитивно відображається і в результатах мовленнєвої діяльності.

Дуже важливим стратегічним завданням учителя є формування умінь і навичок стеження за культурою власного мовлення, передусім такими його характеристиками, як логічність, оригінальність, що базується на розвинених уміннях і навичках мисленнєвої діяльності, а також за умови досягнення належного рівня самостійності учня, визначення ним власної пізнавальної траєкторії, коли він постійно ставитиме перед собою питання: «У чому полягають недоліки мого мовлення?», «Які з них слід усунути в першу чергу?», «У який спосіб усуваються ці недоліки?», і знаходитиме на них відповідь.

Великою мірою успішність навчання залежить від опанування процедур творчої діяльності. Це самостійне перенесення раніше засвоєних знань і вмінь, бачення нової проблеми в знайомій ситуації, бачення нової функції об'єкта, усвідомлення його структури, пошук альтернативи розв'язку або способу розв'язку, комбінування раніше відомих способів розв'язання проблем у новий.

Всі різновиди (організаційно-контрольні, загальнопізнавальні, творчі, естетико-етичні) загальнонавчальних умінь, синтезуючись в процесі пізнавальної діяльності, трансформуються в універсальні, на зразок:

-       розуміти й інтерпритувати тексти різних стилів, виділяти в них основний смисл, події, явища, зіставляти їх із власним досвідом, почуттями, цінностями;

-       спостерігати за явищами природи й суспільства, робити висновки про їхню сутність, оцінювати їх, будувати припущення про можливі причини і наслідки явищ матеріального й ідеального світу, висувати гіпотези й доводити їх;

- обробляти інформацію з різних джерел, систематизувати її, добирати й використовувати інформацію для досягнення власних цілей та особистого розвитку;

- помічати й формулювати проблеми, виявляти в них відоме й невідоме, добирати й створювати варіанти розв'язків;

-  здійснювати індивідуальну й колективну діяльність у повному циклі, створювати для себе норми діяльності й поведінки, здійснювати рефлексію своєї діяльності, поведінки і цінностей;

- знаходити особистісний смисл у творах художньої літератури, мистецтва; виражати свої почуття й уявлення у різних видах творчості;

- володіти мовою як засобом комунікації, взаємодіяти з партнерами для одержання спільного результату, розуміти позиції і ролі інших людей.

Саме з їх допомогою забезпечується розвиток загальних здібностей школяра і мовленнєвої здатності зокрема, здійснюється розбудова внутрішнього храму особистості.

Для поліпшення рівня сформованості стратегічної компетенції у школярів  пропоную такі вправи, які на мою думку сприятимуть цьому процесу, оскільки вправи - незамінний метод мовного навчання. Вони забезпечують розвиток умінь і навичок учнів, а отже, і формування стратегічної компетенції. Сучасна методика має у своєму здобутку велику кількість різноманітних вправ, які покликані покращувати якість навчання, стимулювати розумову і мовленнєву діяльність школярів.

Досягненню стратегічної мети сприяють і ситуативні завдання, що широко впроваджуються в сучасне навчання. Вони будуть ефективнішими, якщо будуватимуться на міжпредметних зв'язках.

Тісний міжпредметний зв'язок у навчанні української мови забезпечується такими мовленнєвими завданнями як: діалоги на позамовному матеріалі, переклад українською мовою текстів з російської, створення висловлювань публіцистичного чи наукового стилю (статей, нарисів, есе) на історичну, екологічну теми тощо. З метою посилення навчальної функції такі вправи можуть мати спеціальні граматичні, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні завдання.

Завдання 1. Диктант-гіпотеза

Зіставити слова з одним і двома н. Самостійно пояснити, від чого залежить написання подвоєних букв у словах, подібних за звучанням. Яка роль наголосу у виборі правильного написання?

1. Не оцінена тобою допомога - неоціненна допомога. 2. Не здійснена моя мрія - нездійсненна мрія. 3. Не вблаганий ніким дідусь - невблаганний дідусь.

Вправа вимагає комплексного підходу до її розв'язання, оскільки допомагає вчителю не лише покращити рівень знань школярів із правопису, а й пригадати раніше здобуті знання з морфології. Розв'язуючи вправи такого типу, учень з певною допомогою вчителя, має можливість провести паралель між такими частинами мови як прикметник і дієприкметник та проаналізувати це явище.

Завдання 2. Творчий диктант

а) До поданих словосполучень дібрати такі, які б містили слова у переносному значенні.

1. Краяти хліб - (краяти душу). 2. Кришталева чаша - (кришталева ріка). 3. Малиновий колір - (малиновий дзвін). 4. Співало птаство - (співало серце). 5. Сміялося дитя - (сміялося сонце).

б) Самостійно скласти чотиривірш про маму, мову, природу, використавши в ньому метафори.

Поставлена умова завдання не лише вимагає знань із лексикології, а й удосконалює учнівські вміння з цієї теми. Вона спрямована як на перевірку теоретичного матеріалу, так і на вміння його практично застосовувати. Саме такий комплексний підхід до навчання має покращити творчі уміння школяра, оскільки діти не лише уявляють словесно описані предмети, явища та пригадують варіанти їх переносного вживання, а й намагаються реалізувати індивідуальний творчий потенціал.

Завдання 3. Диктант-гра

«Хто швидше»

Методика проведення: аркуш паперу, на якому зазначено слово є стрижневим словом (домінантою, вершиною гнізда) синонімічного ряду, отримують учні, які сидять за першими партами. Дібравши свій один приклад синоніма до зазначеного слова, фіксують його на аркуші і передають назад товаришеві. Перемагають учні, чий ряд швидше закінчив роботу і записав довший синонімічний ряд слів.

Творчий підхід до розв'язання вправи є невід'ємною складовою формування стратегічних здібностей в учнів, адже у творчості виявляється і рівень знань з певної теми, в цьому випадку це вживання синонімів. Здебільшого завдання творчого характеру діти сприймають як гру, а саме цей підхід активізує розумову діяльність школяра та його логічне мислення.

Завдання 4. Творчий диктант

1.  Визначити стиль тексту. Довести свою думку.

2.  З яким значенням може вживатися іменник крила?

3. Дібрати синоніми до слова вулик.

Бджоли-розвідники

Найважча робота у тих бджіл, які носять до вуликів нектар. Адже саме з нього утворюється мед. Щоб знати, де найбільше квітучих рослин, у кожній бджолиній сім'ї є свої розвідниці. Відшукавши, наприклад, квітучі липи, вони повідомляють про це всім мешканцям свого вулика... Чим би ви думали? Танцями. Так, так! Саме цими своєрідними рухами крилець бджоли-розвідниці вказують, у якому напрямку летіти і чи багато нектару мають квіти...

(За В. Хрієнком)

Довідка: вулик, улик, вулій, вулень, вуль шапчанка, коптар, борть, бортина, бучак .

Запропоноване завдання спрямоване на розрізнення школярами стилів в українській мові, що допоможе ґрунтовніше опанувати теоретичний матеріал та отримати досвід його практичного застосування. У ході роботи удосконалюються і мовленнєві вміння, учні помічають красу світу, що нас оточує, цим самим розвивають їх естетико-етичні вміння.

Завдання 5. Диктант-переклад

Перекласти словосполучення українською мовою. Визначити їх подібність і відмінність.

1. Из-за собственной неосторожности (через власну необережність). 2. К моєму стыду (на сором мені). 3. Оценка по литературе (оцінка з літератури). 4. Плыть по течению (пливти за течією). 5. К вашим услугам (до ваших послуг). 6. В шести шагах (за шість кроків). 7. Увлекаться чтением (захоплюватися читанням).

Завдання такого типу вимагають від школярів ґрунтовних мовних знань, оскільки мають на меті шляхом перекладу з однієї мови на іншу виявити глибину лексичного запасу учнів. Також за допомогою зіставлення двох мов діти мають можливість прослідкувати красу і милозвучність двох близькоспоріднених мов та проаналізувати за допомогою яких мовних явищ досягається довершеність кожної з мов.

Завдання 6. Вправа з творчим завданням

Запишіть речення, вводячи вставні слова, які б виражали:

а) впевненість

1. Ми сьогодні купимо квитки на теплохід «Метеор». 2. Прибудемо на річковий вокзал вчасно. 3. Подорож по Дніпру від Києва до Черкас буде цікавою. 4. Під час подорожі ви відпочинете.

б) імовірність думки

1. Погода сьогодні буде сонячною. 2. Зранку вирушимо на пляж. 3. Візьмемо з собою спінінги.

в)  радість, захоплення або жаль

1. День був пречудовий. 2. Літак в аеропорт прибув своєчасно. 3. Але у літаку вільних місць не було.

г)  вказівку на те, кому належить думка

1. Змарнуєш робочу хвилину — попрацюєш не одну годину (Народна творчість). 2. Що ж, тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив! (Леся Українка). 3. Село! І серце одпочине, село на нашій Україні — неначе писанка село, зеленим гаєм поросло (Т. Шевченко).

д) вказівку на порядок думок і зв'язок між ними

1. Ми добре попрацювали в шкільному саду: розчистили малину, зрізали сухі гілки на деревах, скопали ґрунт між деревами. 2. Ми зовсім не стомились, настрій у всіх був бадьорий.

Ця вправа спрямована на перевірку знань про вставні слова та вміння їх застосовувати на практиці і одночасно сприяє розвитку творчого потенціалу школяра, збагачує його словниковий запас.

Завдання 7. Творчий диктант

Записати подані словосполучення складними словами. Що спільного мають утворені слова? Поділити їх на морфеми, пояснити правопис.

1. Людина, що дуже швидко ходить. 2. Система поглядів на природу і суспільство. 3. Видання в одному томі. 4. Засновник якогось вчення. 5. Частина стебла, що приєднує до рослини плід. 6. Наука про природу. 7. Період, що охоплює сто років. 8. Завод, де випікають хліб. 9. Захисти себе
власними силами і засобами. 10. Будівництво кораблів. 11. Прилад для
вимірювання радіохвиль. 12. Автомашина, що може просуватися по
важкопрохідній місцевості будь-якою дорогою. 13. Родючий ґрунт чорного
кольору. 14. Потік води, що стрімко падає з висоти. 15. Спортивні змагання з
десяти видів спорту. 16. Людина, що займається пошуками родовищ золота.
17. Штучне затримання снігу на полях для збереження вологи і захисту
рослин від замерзання.

Довідка: 1. Скороход. 2. Світогляд. 3. Однотомник. 4.  Основоположник.  5.  Плодоніжка.  6.  Природознавство.  7.  Століття. 8.Хлібзавод. 9. Самозахист. 10.Кораблебудування.11.Хвилемір.12.Всюдихід. 13. Чорнозем. 14. Водопад. 15. Десятиборство.16.Золотошукач.17. Снігозатримання.

Розвиваючи стратегічний потенціал школяра, вчитель на його основі перевіряє і раніше вивчений матеріал. Така робота сприяє одночасно розвитку творчих та загальноконтрольних умінь. Творчий підхід реалізовується через добирання учнями слів і на його фоні узагальнюються власне лінгвістичні знання.

Стратегічна компетенція сприяє також виробленню в учнів зацікавленості у навчанні і сприйнятті матеріалу, адже при сформованій діяльнісній компетенції учні володіють навиками пошуку потрібної інформації, відповідного стилю поведінки, адекватного мовного кліше, їх автоматизації та критичного осмислення ситуації спілкування, прийняття й інших форм поведінки. Основні ситуації застосування стратегічної компетенції теж не пов'язані з мовним чинником. По-перше, це ситуація, коли один чи обидва співрозмовники з якоїсь причини не можуть адекватно сприйняти текст повідомлення співрозмовника, що призводить до зриву взаєморозуміння. І друга ситуація, в якій один чи обидва комуніканти не можуть адекватно виразити у діалозі свої комунікативні наміри, що в свою чергу призупиняє процес спілкування. Такі ситуації характерні і в міжкультурній комунікації, і за умови, що розмова відбувається між представниками одного мовно-культурного середовища.

Отже, навчальний матеріал і цільові настанови необхідно добирати з урахуванням ціннісних орієнтацій учнів, тільки тоді смисловий зміст і мовне наповнення навчальних текстів, конструювання власних висловлювань будуть цілеспрямованими, а засвоєння мови і формування на її основі стратегічних умінь і навичок будуть здійснюватися через реалізацію цікавих для учнів цільових настанов. Формування стратегічної компетенції є одним із основних завдань навчання української мови в середній школі. І його потрібно реалізовувати не лише на уроках вивчення нового матеріалу, а й на уроках засвоєння раніше вивчених основ науки про мову.