15 тез нового закону про освіту

1. Не просто знання, а вміння

Від практики напаковування дітей великим обсягом інформації і навчання за принципом «зазубрив – відповів – забув» українська освіта, насамперед шкільна, має перейти до розвитку у дітей компетентностей. Нова українська школа має розвивати у дітей «читання з розумінням, уміння висловлювати свою думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики і приймати рішення, вирішувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими».

Власне, велика частина закладених у законі норм підпорядкована саме цій меті, для досягнення якої закладам освіти, педагогам, батькам і самим здобувачам освіти надається велика свобода дій.

2. Трирівнева 12-річна школа

Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, але в будь-якому разі не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.

Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 9-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться в гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватимуть навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) або ж здобуватимуть професійну освіту.

Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 – повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.

Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителями. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж в одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних – здобути середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.

Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміститься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старші класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де в кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією. А отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл. Відповідно і перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.

До інших шкіл дітей зараховуватимуть без конкурсу – за винятком ситуацій, коли заяв на навчання в школі більше, ніж місць (у такому разі пріоритет надаватиметься дітям, які живуть на території обслуговування цієї школи).

Нова система запроваджуватиметься поступово, щоб не сказати дуже повільно. Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова – з 1 вересня 2022 і профільна – з 1 вересня 2027. Проте закон містить опцію запровадження профільного трирічного навчання й раніше – як в окремих закладах, так і по всій країні. В міністерстві освіти й науки не виключають пришвидшення реформи і введення повноцінної 12-річки вже з 1 вересня 2022-23 років.

Такий варіант можливий, якщо суспільство в перші роки реформи усвідомить її важливість, а освітня й бюджетна системи будуть цілком готові до змін.

3. Професійна освіта

Закінчивши 9 класів, діти зможуть навчатися в професійних коледжах, здобуваючи професію як одночасно зі здобуттям повної вищої освіти, так і без нього.

4. Трирічний бакалаврат і дворічна магістратура

Для отримання диплому бакалавра студенти вчитимуться не чотири, а три роки. Натомість навчання в магістратурі стане довшим і триватиме два роки, зараз – півтора. Вступ у магістратуру здійснюватиметься за підсумками ЗНО.

5. Автономія шкіл і більша свобода вчителя

Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, створювати для цього структурні підрозділи. Тобто, теоретично, може існувати заклад, що об’єднує дитсадок, початкову школу, гімназію, ліцей, університет, професійний коледж і музичну чи художню школу. Треба лише отримати відповідні ліцензії і пройти акредитацію.

Заклади освіти зможуть утворювати з іншими юридичними особами освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання.

Всі заклади освіти – від садочків до університетів – отримають значно більше свободи. Досі (з 2014 року) автономію мали лише виші.

Тепер же школи, дитсадки та інші заклади освіти всіх форм власності будуть мати самоврядні колегіальні органи – наглядові (піклувальні) та педагогічні ради, батьківські ради тощо – які прийматимуть найважливіші рішення. До складу наглядової (піклувальної ради), якій засновник може делегувати свої повноваження, не можуть входити працівники цього закладу освіти і ті, хто в ньому навчається.

Директор школи чи дитсадка обиратиметься на 6 років конкурсною комісією у складі представників інших шкіл, місцевої влади, викладачів педагогічних вишів та громадськості. Для участі в конкурсі треба вільно володіти державною мовою і мати вищу освіту, але засновники мають право встановлювати й додаткові кваліфікаційні вимоги до кандидатів.

Директор самостійно братиме на роботу своїх заступників та інших педагогічних працівників. Освітній заклад має право оголосити конкурс на будь-яку вакансію, але головне, що призначення відбуватимуть без погодження з місцевою владою, яке потрібне зараз.

Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога – їх відповідність державним стандартам освіти, прийнятих міністерством освіти й науки.

Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирати форми донесення матеріалу до дітей. Водночас міністерство розроблятиме типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.

Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування.

Самі інспекції ліквідують, а працівники методкабінетів займатимуться замість перевірок підтримкою й допомогою закладам освіти. Перевірятиме ж ці заклади лише Державна служба якості освіти. Плановий аудит закладу, що включатиме перевірку дотримання ліцензійних умов, відбуватиметься раз на 10 років.

6. Директором можна бути не більше 12 років

Обмеження терміну перебування однієї людини на посаді керівника пошириться з вишів на всі заклади освіти. Довічних директорів шкіл більше не буде. Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на директорство в іншій.

7. Більша зарплата вчителів

Посадовий оклад учителя найнижчої категорії становитиме три мінімальних зарплати. Цього рівня досягатимуть поступово, до 2023 року. Якби її запровадили негайно, такий оклад становив би 9600 гривень, а з різними надбавками вчителі заробляла б ще більше. Проте для цього треба було б знайти мінімум 87 мільярдів бюджетних гривень, що нереально.

Коли автори закону закладали цю норму, мінімальна зарплата дорівнювала прожитковому мінімуму для працездатних осіб. Однак з 1 січня 2017 року, вже після голосування закону в першому читанні, мінімальну зарплату встановили в розмірі двох мінімумів: 3200 гривень замість 1600, тож вартість освітнього законопроекту зросла на десятки мільярдів.

Тому до другого читання освітній комітет Верховної Ради вніс до тексту поправку, замінивши три мінімальних зарплати на чотири прожиткових мінімуми (на сьогодні 6736 гривень). Однак під час розгляду закону на пленарному засіданні з подачі Юлії Тимошенко поправку провалили.

І хоча на поступове підняття зарплати дається 5 років, все одно виконати цю норму, м’яко кажучи, складно. Тож, якщо закон підпише Президент, і він набуде чинності, його зарплатні норми вочевидь все одно переглянуть під час прийняття бюжету-2018. Зарплата вчителів зросте, але наскільки – сказати складно.

Зарплата науково – педагогічного працівника найнижчої кваліфікації буде принаймні на 25% більшою, ніж зарплата вчителя найнижчої категорії. Оклад працівника кожної наступної категорії має підвищуватися принаймні на 10%.

8. Добровільна сертифікація вчителів

Всі педагогічні й науково-педагогічні працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 150 годин на 5 років.

Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів.

9. Інклюзивне навчання і перепрофілювання інтернатів

Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.

Дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів.

До 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики. Рішення про долю кожного інтернату прийматимуть обласні та Київська міська ради.

10. Освітні округи

Різні заклади освіти в межах певної території (включно з закладами позашкільної освіти, культури, фізкультури) становитимуть єдиний освітній округ, своєрідним центром якого стане опорна школа, зручно розташована для підвозу дітей з інших населених пунктів і забезпечена кваліфікованими кадрами та сучасним обладнанням.

11. Українська мова

Освітній процес в усіх закладах освіти відбуватиметься українською мовою. Представники національних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких крім української буде використовуватися в освітньому процесі мова відповідної меншини.

Починаючи з 5 класу вся освіта відбуватиметься українською мовою, винятки можливі лише для представників корінних народів (перш за все кримських татар), які можуть зберігати двомовне навчання до закінчення старшої школи.

Для першокласників така система запрацює з 1 вересня 2018 року, а для тих, хто почав учитися в школах з мовою національних меншин раніше, – з 1 вересня 2020 року, причому впродовж цих трьох років у школах з навчанням мовами меншин буде поступово збільшуватися кількість предметів, що викладаються українською.

Вивчення української мови стає обов’язковим у всіх закладах освіти (включаючи виші, в багатьох із яких таке викладання припинили на підставі закону «Про вищу освіту»).

У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома та більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу. Варто відзначити, що серед 24 мов ЄС є і мови деяких нацменшин України – румунська, угорська, польська, болгарська, словацька тощо.

Російська ж мова до мов ЄС не належить, тому навіть окремі предмети чи дисципліни (окрім власне курсу російської мови) не зможуть викладатися російською ні в базовій чи профільній школі, ні у музичних або художніх школах, ні в університетах чи професійних коледжах.

Мовна стаття закону, остаточну редакцію якої сформулювала робоча група з представників різних фракцій, міністерства освіти та експертів вже в день голосування за закон, вже викликали негативну реакцію Москви, Будапешта та Бухареста, однак формально ні ворогам, ні партнерам України нема до чого причепитися – норми цієї статті чітко відповідають як нашій Конституції, так і міжнародним договорам, ратифікованим Україною.

А рівень захисту прав меншин у новому законі все одно значно вищий, ніж рівень захисту українців у тій же Румунії чи Угорщині, не кажучи вже про Росію.

12. Інформаційна прозорість

Кожен заклад освіти зобов’язаний розмістити у відкритому доступі на своєму сайті (чи сайті засновника) всю важливу інформацію про свою діяльність.

До такої інформації закон, зокрема, відносить статут, ліцензії, сертифікати про інституційну акредитацію та акредитацію програм, структуру та органи управління закладу, кадровий склад, освітні програми, мови освітнього процесу, вакансії й конкурси, матеріально-технічне забезпечення, наявність гуртожитків, місць у них та розмір оплати за проживання, результати моніторингу якості, річний звіт, правила прийому, умови доступності для осіб з особливими потребами, розмір плати за навчання, перелік і вартість додаткових послуг тощо.

Обов’язково має оприлюднюватися кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

13. Академічна доброчесність

Закон зобов’язує учасників освітнього процесу дотримуватися академічної доброчесності.

Порушеннями академічної доброчесності вважаються плагіат, самоплагіат (коли людина видає свої старі наукові результати за нові), фабрикація чи фальсифікація даних, списування, обман, хабарництво та необ’єктивне оцінювання.

Порушнику доброчесності загрожує відмова у присудженні наукового ступеня чи звання, позбавлення вже присуджених ступенів, звань, кваліфікаційних категорій, позбавлення права обіймати певні посади. Учнів і студентів за порушення доброчесності можуть направити на перескладання іспиту, контрольної тощо, повторне проходження курсу, позбавити стипендії чи пільг або відрахувати з навчального закладу.

14. Більше джерел фінансування

Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту, в тому числі й на здобуття середньої освіти в професійно-технічних закладах. Професійну складову цих закладів фінансуватимуть переважно регіональні бюджети.

Держава фінансуватиме навчання на бюджетних місцях у вишах та підготовку фахівців дефіцитних робітничих професій в системі профтехосвіти.

Місцева влада й органи самоврядування мають створити належні умови для роботи закладів освіти, у т.ч. забезпечити їх приміщеннями та організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.

Дошкільна і позашкільна освіта фінансуватиметься переважно з місцевих бюджетів, які завдяки децентралізації за три роки зросли більш ніж удвічі. При цьому дитсадки, а також приватні школи, які обґрунтують вартість навчання, отримають додаткові гроші на кожну дитину з держбюджету.

Загалом же кожен заклад освіти матиме право отримувати гроші з бюджетів різних рівнів, а також із будь-яких джерел, не заборонених законом. Освітні заклади матимуть право отримувати добровільні пожертви, гранти, дивіденди, допомогу від батьків, приватних партнерів тощо, надавати платні послуги, продавати вироблену в майстернях чи виробничих підрозділах продукцію тощо. Кошти кожен заклад зможе вільно витрачати на свою статутну діяльність, а тимчасово вільні гроші зможе розміщувати в державних банках.

15.Щоб закон запрацював повною мірою, потрібно ухвалити ще багато документів

Закон «Про освіту» – базовий документ, який містить посилання на інші закони (з яких прийнято лише закон «Про вищу освіту») та підзаконні акти.

Щоб реформа запрацювала на повну силу, необхідно чимшвидше ухвалити закони про середню освіту, про професійну освіту, зміни до Податкового та Митного Кодексів, що зменшать податковий тягар із закладів освіти та інші акти, а також утворити чи реорганізувати органи управління, передбачені новим освітнім законодавством.

Отже, ухвалення нового закону про освіту – далеко не останній, але визначальний крок на шляху освітньої реформи, який визначає її головний зміст і спрямованість. У будь-якому разі на освіту чекають зміни, результати яких зможемо оцінити лише з роками.

Формування стратегічної компетенції в учнів середніх класів

 Спрямованість навчання рідної мови вимагає певної перебудови навчального процесу. Цей процес передбачає вдосконалення організаційно-контрольних, загальнопізнавальних, творчих та естетико-етичних умінь і навичок на основі врахування загальнодидактичних та спеціальних принципів, що забезпечить безперервне формування стратегічної компетенції в учнів. Лінгводидактичні категорії (принципи, методи і прийоми навчання) є основою формування цих умінь.

Необхідно створювати такі умови на уроці, які б сприяли бажанню дітей до розумової діяльності, виконанню вправ та завдань різних видів. Навчальний матеріал і цільові настанови необхідно добирати з урахуванням ціннісних орієнтацій учнів. Велике значення для розвитку стратегічних умінь має організація і проведення мовних кампаній: гуртків, зборів, вечорів тощо [11,84].

Для розвитку стратегічних умінь учитель повинен стимулювати творчість учнів, використовувати інтерактивні методи на уроках, проводити нестандартні заняття, організовувати дослідницьку роботу учнів, яка допомагає школяреві побачити проблему, знайти шляхи її подолання, генерувати ідеї, планувати та організовувати свою діяльність тощо.

Більшість учнів середніх шкіл виявляють низький рівень стратегічної культури та невміння спілкуватися у різних життєвих ситуаціях. Знаючи лінгвістичну теорію, діти не набувають комунікативних умінь і практичне володіння мови зводиться до примітивного повсякденного спілкування чи повної відмови від нього через використання російської мови або суржику. Потрібно змінити ситуацію так, щоб практична спрямованість навчання рідної мови забезпечила формування стратегічної особистості - людини, яка вільно і легко висловлюється з будь-яких питань, виявляючи високий рівень мовної культури, дбаючи про якість свого мовлення .

Тому вчителю необхідно ознайомити школярів із закономірностями неконфліктного, індивідуального й суспільного поступу, що безпосередньо залежать від діяльності кожного громадянина. Цим самим забезпечуємо необхідну мотивацію їхньої пізнавальної діяльності. Вивчення будь-якого модуля, або логічно завершеної частини навчального матеріалу, має починатися із визначення вчителем пізнавальної мети, основних етапів її досягнення, а також з ознайомлення учнів із критеріями за якими оцінюватимуться їхні навчальні досягнення, аби вони знали, задля чого опановуватимуть навчальний матеріал, який характер і який обсяг роботи їх очікуватиме, а також, на що вони можуть розраховувати під час підведення підсумків вивчення теми. Поступово учні, виконуючи завдання вчителя, вчаться самостійно з'ясовувати освітню роль наступних розділів чи підрозділів курсу української мови, а також основні процедури і характер процесу їх вивчення, тобто оволодівають вміннями усвідомлювати мету й мотив власної пізнавальної, а згодом і життєтворчої діяльності, планувати діяльність, розподіляючи її на етапи, оцінювати проміжні й кінцеві її результати, а також робити відповідні корективи, де це можливо. Таким чином процес пізнання стає цілеспрямованим, свідомим і керованим, що позитивно відображається і в результатах мовленнєвої діяльності.

Дуже важливим стратегічним завданням учителя є формування умінь і навичок стеження за культурою власного мовлення, передусім такими його характеристиками, як логічність, оригінальність, що базується на розвинених уміннях і навичках мисленнєвої діяльності, а також за умови досягнення належного рівня самостійності учня, визначення ним власної пізнавальної траєкторії, коли він постійно ставитиме перед собою питання: «У чому полягають недоліки мого мовлення?», «Які з них слід усунути в першу чергу?», «У який спосіб усуваються ці недоліки?», і знаходитиме на них відповідь.

Великою мірою успішність навчання залежить від опанування процедур творчої діяльності. Це самостійне перенесення раніше засвоєних знань і вмінь, бачення нової проблеми в знайомій ситуації, бачення нової функції об'єкта, усвідомлення його структури, пошук альтернативи розв'язку або способу розв'язку, комбінування раніше відомих способів розв'язання проблем у новий.

Всі різновиди (організаційно-контрольні, загальнопізнавальні, творчі, естетико-етичні) загальнонавчальних умінь, синтезуючись в процесі пізнавальної діяльності, трансформуються в універсальні, на зразок:

-       розуміти й інтерпритувати тексти різних стилів, виділяти в них основний смисл, події, явища, зіставляти їх із власним досвідом, почуттями, цінностями;

-       спостерігати за явищами природи й суспільства, робити висновки про їхню сутність, оцінювати їх, будувати припущення про можливі причини і наслідки явищ матеріального й ідеального світу, висувати гіпотези й доводити їх;

- обробляти інформацію з різних джерел, систематизувати її, добирати й використовувати інформацію для досягнення власних цілей та особистого розвитку;

- помічати й формулювати проблеми, виявляти в них відоме й невідоме, добирати й створювати варіанти розв'язків;

-  здійснювати індивідуальну й колективну діяльність у повному циклі, створювати для себе норми діяльності й поведінки, здійснювати рефлексію своєї діяльності, поведінки і цінностей;

- знаходити особистісний смисл у творах художньої літератури, мистецтва; виражати свої почуття й уявлення у різних видах творчості;

- володіти мовою як засобом комунікації, взаємодіяти з партнерами для одержання спільного результату, розуміти позиції і ролі інших людей.

Саме з їх допомогою забезпечується розвиток загальних здібностей школяра і мовленнєвої здатності зокрема, здійснюється розбудова внутрішнього храму особистості.

Для поліпшення рівня сформованості стратегічної компетенції у школярів  пропоную такі вправи, які на мою думку сприятимуть цьому процесу, оскільки вправи - незамінний метод мовного навчання. Вони забезпечують розвиток умінь і навичок учнів, а отже, і формування стратегічної компетенції. Сучасна методика має у своєму здобутку велику кількість різноманітних вправ, які покликані покращувати якість навчання, стимулювати розумову і мовленнєву діяльність школярів.

Досягненню стратегічної мети сприяють і ситуативні завдання, що широко впроваджуються в сучасне навчання. Вони будуть ефективнішими, якщо будуватимуться на міжпредметних зв'язках.

Тісний міжпредметний зв'язок у навчанні української мови забезпечується такими мовленнєвими завданнями як: діалоги на позамовному матеріалі, переклад українською мовою текстів з російської, створення висловлювань публіцистичного чи наукового стилю (статей, нарисів, есе) на історичну, екологічну теми тощо. З метою посилення навчальної функції такі вправи можуть мати спеціальні граматичні, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні завдання.

Завдання 1. Диктант-гіпотеза

Зіставити слова з одним і двома н. Самостійно пояснити, від чого залежить написання подвоєних букв у словах, подібних за звучанням. Яка роль наголосу у виборі правильного написання?

1. Не оцінена тобою допомога - неоціненна допомога. 2. Не здійснена моя мрія - нездійсненна мрія. 3. Не вблаганий ніким дідусь - невблаганний дідусь.

Вправа вимагає комплексного підходу до її розв'язання, оскільки допомагає вчителю не лише покращити рівень знань школярів із правопису, а й пригадати раніше здобуті знання з морфології. Розв'язуючи вправи такого типу, учень з певною допомогою вчителя, має можливість провести паралель між такими частинами мови як прикметник і дієприкметник та проаналізувати це явище.

Завдання 2. Творчий диктант

а) До поданих словосполучень дібрати такі, які б містили слова у переносному значенні.

1. Краяти хліб - (краяти душу). 2. Кришталева чаша - (кришталева ріка). 3. Малиновий колір - (малиновий дзвін). 4. Співало птаство - (співало серце). 5. Сміялося дитя - (сміялося сонце).

б) Самостійно скласти чотиривірш про маму, мову, природу, використавши в ньому метафори.

Поставлена умова завдання не лише вимагає знань із лексикології, а й удосконалює учнівські вміння з цієї теми. Вона спрямована як на перевірку теоретичного матеріалу, так і на вміння його практично застосовувати. Саме такий комплексний підхід до навчання має покращити творчі уміння школяра, оскільки діти не лише уявляють словесно описані предмети, явища та пригадують варіанти їх переносного вживання, а й намагаються реалізувати індивідуальний творчий потенціал.

Завдання 3. Диктант-гра

«Хто швидше»

Методика проведення: аркуш паперу, на якому зазначено слово є стрижневим словом (домінантою, вершиною гнізда) синонімічного ряду, отримують учні, які сидять за першими партами. Дібравши свій один приклад синоніма до зазначеного слова, фіксують його на аркуші і передають назад товаришеві. Перемагають учні, чий ряд швидше закінчив роботу і записав довший синонімічний ряд слів.

Творчий підхід до розв'язання вправи є невід'ємною складовою формування стратегічних здібностей в учнів, адже у творчості виявляється і рівень знань з певної теми, в цьому випадку це вживання синонімів. Здебільшого завдання творчого характеру діти сприймають як гру, а саме цей підхід активізує розумову діяльність школяра та його логічне мислення.

Завдання 4. Творчий диктант

1.  Визначити стиль тексту. Довести свою думку.

2.  З яким значенням може вживатися іменник крила?

3. Дібрати синоніми до слова вулик.

Бджоли-розвідники

Найважча робота у тих бджіл, які носять до вуликів нектар. Адже саме з нього утворюється мед. Щоб знати, де найбільше квітучих рослин, у кожній бджолиній сім'ї є свої розвідниці. Відшукавши, наприклад, квітучі липи, вони повідомляють про це всім мешканцям свого вулика... Чим би ви думали? Танцями. Так, так! Саме цими своєрідними рухами крилець бджоли-розвідниці вказують, у якому напрямку летіти і чи багато нектару мають квіти...

(За В. Хрієнком)

Довідка: вулик, улик, вулій, вулень, вуль шапчанка, коптар, борть, бортина, бучак .

Запропоноване завдання спрямоване на розрізнення школярами стилів в українській мові, що допоможе ґрунтовніше опанувати теоретичний матеріал та отримати досвід його практичного застосування. У ході роботи удосконалюються і мовленнєві вміння, учні помічають красу світу, що нас оточує, цим самим розвивають їх естетико-етичні вміння.

Завдання 5. Диктант-переклад

Перекласти словосполучення українською мовою. Визначити їх подібність і відмінність.

1. Из-за собственной неосторожности (через власну необережність). 2. К моєму стыду (на сором мені). 3. Оценка по литературе (оцінка з літератури). 4. Плыть по течению (пливти за течією). 5. К вашим услугам (до ваших послуг). 6. В шести шагах (за шість кроків). 7. Увлекаться чтением (захоплюватися читанням).

Завдання такого типу вимагають від школярів ґрунтовних мовних знань, оскільки мають на меті шляхом перекладу з однієї мови на іншу виявити глибину лексичного запасу учнів. Також за допомогою зіставлення двох мов діти мають можливість прослідкувати красу і милозвучність двох близькоспоріднених мов та проаналізувати за допомогою яких мовних явищ досягається довершеність кожної з мов.

Завдання 6. Вправа з творчим завданням

Запишіть речення, вводячи вставні слова, які б виражали:

а) впевненість

1. Ми сьогодні купимо квитки на теплохід «Метеор». 2. Прибудемо на річковий вокзал вчасно. 3. Подорож по Дніпру від Києва до Черкас буде цікавою. 4. Під час подорожі ви відпочинете.

б) імовірність думки

1. Погода сьогодні буде сонячною. 2. Зранку вирушимо на пляж. 3. Візьмемо з собою спінінги.

в)  радість, захоплення або жаль

1. День був пречудовий. 2. Літак в аеропорт прибув своєчасно. 3. Але у літаку вільних місць не було.

г)  вказівку на те, кому належить думка

1. Змарнуєш робочу хвилину — попрацюєш не одну годину (Народна творчість). 2. Що ж, тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив! (Леся Українка). 3. Село! І серце одпочине, село на нашій Україні — неначе писанка село, зеленим гаєм поросло (Т. Шевченко).

д) вказівку на порядок думок і зв'язок між ними

1. Ми добре попрацювали в шкільному саду: розчистили малину, зрізали сухі гілки на деревах, скопали ґрунт між деревами. 2. Ми зовсім не стомились, настрій у всіх був бадьорий.

Ця вправа спрямована на перевірку знань про вставні слова та вміння їх застосовувати на практиці і одночасно сприяє розвитку творчого потенціалу школяра, збагачує його словниковий запас.

Завдання 7. Творчий диктант

Записати подані словосполучення складними словами. Що спільного мають утворені слова? Поділити їх на морфеми, пояснити правопис.

1. Людина, що дуже швидко ходить. 2. Система поглядів на природу і суспільство. 3. Видання в одному томі. 4. Засновник якогось вчення. 5. Частина стебла, що приєднує до рослини плід. 6. Наука про природу. 7. Період, що охоплює сто років. 8. Завод, де випікають хліб. 9. Захисти себе
власними силами і засобами. 10. Будівництво кораблів. 11. Прилад для
вимірювання радіохвиль. 12. Автомашина, що може просуватися по
важкопрохідній місцевості будь-якою дорогою. 13. Родючий ґрунт чорного
кольору. 14. Потік води, що стрімко падає з висоти. 15. Спортивні змагання з
десяти видів спорту. 16. Людина, що займається пошуками родовищ золота.
17. Штучне затримання снігу на полях для збереження вологи і захисту
рослин від замерзання.

Довідка: 1. Скороход. 2. Світогляд. 3. Однотомник. 4.  Основоположник.  5.  Плодоніжка.  6.  Природознавство.  7.  Століття. 8.Хлібзавод. 9. Самозахист. 10.Кораблебудування.11.Хвилемір.12.Всюдихід. 13. Чорнозем. 14. Водопад. 15. Десятиборство.16.Золотошукач.17. Снігозатримання.

Розвиваючи стратегічний потенціал школяра, вчитель на його основі перевіряє і раніше вивчений матеріал. Така робота сприяє одночасно розвитку творчих та загальноконтрольних умінь. Творчий підхід реалізовується через добирання учнями слів і на його фоні узагальнюються власне лінгвістичні знання.

Стратегічна компетенція сприяє також виробленню в учнів зацікавленості у навчанні і сприйнятті матеріалу, адже при сформованій діяльнісній компетенції учні володіють навиками пошуку потрібної інформації, відповідного стилю поведінки, адекватного мовного кліше, їх автоматизації та критичного осмислення ситуації спілкування, прийняття й інших форм поведінки. Основні ситуації застосування стратегічної компетенції теж не пов'язані з мовним чинником. По-перше, це ситуація, коли один чи обидва співрозмовники з якоїсь причини не можуть адекватно сприйняти текст повідомлення співрозмовника, що призводить до зриву взаєморозуміння. І друга ситуація, в якій один чи обидва комуніканти не можуть адекватно виразити у діалозі свої комунікативні наміри, що в свою чергу призупиняє процес спілкування. Такі ситуації характерні і в міжкультурній комунікації, і за умови, що розмова відбувається між представниками одного мовно-культурного середовища.

Отже, навчальний матеріал і цільові настанови необхідно добирати з урахуванням ціннісних орієнтацій учнів, тільки тоді смисловий зміст і мовне наповнення навчальних текстів, конструювання власних висловлювань будуть цілеспрямованими, а засвоєння мови і формування на її основі стратегічних умінь і навичок будуть здійснюватися через реалізацію цікавих для учнів цільових настанов. Формування стратегічної компетенції є одним із основних завдань навчання української мови в середній школі. І його потрібно реалізовувати не лише на уроках вивчення нового матеріалу, а й на уроках засвоєння раніше вивчених основ науки про мову.

Розвиток креативного мислення учнів

Розвиток креативного мислення учнів

на уроках української мови та літератури

       Найголовніше завдання виховання та навчання – пробудити в дитині жагу до пізнання. Розвинені навички креативного мислення дозволяють майбутньому громадянину грамотно ставити власну мету й досягати її.

       В основу креативної педагогіки покладені евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об’єктами пізнавальної діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал учнів.
       Креативна педагогіка – це сукупність теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень, яка розглядається як предмет, що забезпечує виховання творчої особистості.

       Використання технології розвитку критичного мислення не самоціль, а засіб створення доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини відчуття страху, навіювання впевненості у своїх силах, налаштування на успіх, виявлення здібностей дотворчості.
       Безпосередньо з технологіями розвитку критичного мислення пов'язана організація активного читання, каліграфічного, чистого, грамотного, продуманого письма.

       Мета креативної педагогіки:

-         відхід від фактологічних знань, нав’язування, навантаження;

-         створення «технології мислення»;

-         навчання техніки інтелектуальної роботи;

-         формування особистих творчих якостей;

-         підвищення мотивації навчання.

       Завдання креативної педагогіки:

-         пробудити мислення учнів;

-         показати учням красу слова;

-         викликати прагнення доводити власну думку;

-         креативно систематизувати сказане.

                  Потребою нашого часу є творчий учитель, котрий грунтовно володіє знаннями традиційної методики, творчо використовує їх, удосконалює й оновлює методи викладання, розвиває в учнів різні креативні якості:

-         уміння альтернативно мислити;

-         спроможність нестандартно працювати з навчальним матеріалом;

-         здатність творчо засвоювати навчальний матеріал;

-         бажання систематично експериментувати, застосовуючи нові підходи до вивчення твору;

-         прагнення до самозбагачення інтелектуальної, моральної, емоційно-вольової, естетичної сфери.

       Завдання педагога: управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

       Теорія розвитку критичного мислення: контрольованість, самостійність, рефлексивність (самоаналіз), цілеспрямованість, обґрунтованість, самоорганізованість, усвідомленість.

Роль нетрадиційних та розвивальних завдань:

-         спостереження над образною мовою твору;

-         складання словників;

-         виділення та пояснення метафор, порівнянь;

-         самостійний вибір теми творчої роботи;

-         висловлення власних спостережень, припущень;

-         порівняльні характеристики героїв;

-         аналіз літературного твору крізь призму сучасності;

-         написання поетичних творів.

       Нетрадиційні завдання та вправи з української мови та літератури для розвитку креативного мислення учнів:

•         «мислитель»;

•         «детективи»;

•         «письменники»;

•         «німий» диктант;

•         «майстри слова»;

•         перетвори одне слово на інше.